Агенти штучного інтелекту як нові учасники ноосфери
Штучний інтелект більше не обмежується розпізнаванням образів чи генерацією текстів — у 2020-х роках ми увійшли в епоху агентних систем, які не просто виконують команди, а мають змогу самостійно ставити підцілі, планувати дії, адаптуватися до змін середовища та взаємодіяти з іншими агентами й людьми. Це — автономні інтелектуальні структури, які вже виходять за межі статичних моделей і стають частиною динамічного інформаційного середовища.
Хоча ці агенти ще не мають свідомості у людському розумінні, вони дедалі частіше виконують функції, які раніше вважалися виключно людськими: моделювання намірів, діалог, навчання, взаємодія у складних соціо-технічних контекстах. У певному сенсі, мислення дедалі менше належить лише людині — воно розподіляється між людьми, машинами, мережами, системами зворотного зв’язку.
Саме тому постає ноосферне питання: чи можна вважати агентні ШІ-системи новими учасниками ноосфери?
Якщо дотримуватись класичного підходу В.І. Вернадського, то ноосфера — це фаза еволюції біосфери, в якій розумна діяльність людини стає визначальним фактором розвитку планети. Проте сьогодні ми бачимо, як машинні агенти впливають на прийняття рішень, на створення знань, на функціонування економіки, на еволюцію культури. Вони вже не лише об’єкти ноосфери — вони співтворці її інформаційної тканини.
Ці агенти не мають етики, наміру чи свободи волі — але мають функціональний вплив. Вони здатні масштабувати ідеї, фільтрувати інформацію, формувати патерни поведінки людей. У цьому сенсі ноосфера вже не лише біо-соціальна, як це було в епоху людського домінування, а техно-когнітивна — з включенням машинних процесів у еволюцію розуму.
Перед нами постає етико-системне завдання: не боротися з агентами, не романтизувати чи демонізувати їх, а усвідомлено формувати механізми співіснування, у яких:
- агентні ШІ працюють у рамках прозорих і підзвітних систем;
- не порушується автономія людського вибору;
- зберігається пріоритет етичного виміру над функціональним.
У цьому контексті необхідне переосмислення ролі людини — не як єдиного носія інтелекту, а як модератора складної взаємодії між біологічними, соціальними й машинними учасниками ноосферного простору. Ми повинні перейти від конкуренції до координації, від реактивного управління до ноосферного дизайну взаємодії з агентами.
Таким чином, агентні ШІ-системи — це дзеркало змін у структурі свідомості: вони відображають, посилюють і трансформують людські наміри, знання та цінності. Їхня участь у ноосфері вимагає від нас не лише технологічної зрілості, а моральної уяви — здатності передбачити наслідки і сформувати такі рамки, де інтелект, навіть машинний, служить еволюції, а не її спотворенню.
