Педагогічні засади формування віртуальної ідентичності студента в освітньому середовищі цифрового університету
Назва видання
Тип
Дата
Автори
DOI
Аннотація
Статтю присвячено комплексному теоретико-аналітичному дослідженню педагогічних засад формування віртуальної ідентичності студента в освітньому середовищі цифрового університету. Актуальність теми зумовлена глибинними трансформаційними процесами у сфері вищої освіти, пов’язаними з поширенням цифрових платформ, автоматизованих сервісів і віртуальних освітніх середовищ, які змінюють характер участі студента в навчальному процесі та способи його взаємодії з університетським середовищем. За цих умов освітня взаємодія дедалі частіше відбувається у віртуальному просторі, де цифрові інструменти виконують функції не лише технічного посередника, а й чинника педагогічного впливу. Це актуалізує потребу переосмислення ролі студента як активного суб’єкта освітнього процесу в цифровому середовищі та визначення умов формування його стійкої освітньої присутності. У цих умовах віртуальна ідентичність постає як стійка форма освітньої присутності студента, що формується через системну взаємодію з цифровими інструментами навчання, комунікації та управління освітньою діяльністю. Метою статті є теоретичне обґрунтування педагогічних механізмів формування віртуальної ідентичності студента та аналіз практичного досвіду впровадження інтегрованого віртуального освітнього середовища у структурі університету. Методологічну основу дослідження становлять методи теоретичного аналізу, систематизації й узагальнення наукових підходів до цифровізації освіти, а також аналіз практичних результатів пілотної реалізації цифрової освітньої платформи. У статті охарактеризовано ключові функціональні компоненти віртуального освітнього середовища, зокрема механізми автентифікації та академічної ідентифікації, інструменти організації розкладу і обліку навчальної активності, гейміфіковані мотиваційні елементи, цифровий студентський ідентифікатор, сервіси персоналізації та інституційної комунікації. Показано, що саме узгоджене функціонування цих компонентів забезпечує цілісність освітнього середовища та впливає на характер залученості студента до навчальної діяльності. Обґрунтовано, що інтеграція зазначених компонентів сприяє підвищенню залученості студентів, підтримує безперервність освітньої взаємодії та створює умови для формування усвідомленої й стабільної віртуальної ідентичності. Практичний досвід пілотної реалізації кабінету студента EUni у 2025 році підтвердив доцільність комплексного використання цифрових інструментів як елементів цілісного освітнього середовища. Окреслено перспективи подальшого розвитку цифрових університетських моделей, пов’язаних із розширенням автоматизованих освітніх і управлінських процесів.
